Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. (Конвенція), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475,97-ВР, займає особливо місце серед міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Саме цей міжнародний договір зумовив необхідність реформування національного законодавства з метою приведення останнього у відповідність із міжнародними стандартами в галузі прав людини.
Так, 23 лютого 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 3477-ІV «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно з яким при розгляді справ судами України Конвенція та практика Європейського суду з прав людини мають використовуватися як джерела права. Відповідне положення спрямовано на реалізацію ст. 55 Конституції України та норм Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р.
Судам відведено ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав, гарантованих Конвенцією. Саме суди та прирівняні до них інституції вважаються, як правило, тими ефективними засобами захисту на національному рівні, до яких за Конвенцією потрібно звертатися за захистом своїх прав, перш ніж шукати підтримку в Європейському суді з прав людини.
Конвенція є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України. Тому її норми повинні застосовуватися національними судами, так само, як внутрішнє законодавство, і як норми прямої дії.
Аналізуючи практику застосування рішень Європейського суду з прав людини та дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено, що при розгляді справ судді застосовували практику Європейського суду з прав людини. Протягом 2016 року суддями Підгаєцького районного суду було винесено 8 ухвал по кримінальних справах за клопотаннями слідчого та 1 – за скаргою потерпілого на постанову слідчого про закриття кримінальної справи.
Зокрема, слідчим суддею Ігнатовою Г.В. на протязі 2016 року було розглянуто 4 клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до інформації, що містить охоронювану законом таємницю.
Задовольняючи клопотання слідчого по справах №605/62/16-к, №605/81/16-к суд за свої внутрішнім переконанням, керуючись законом та оцінюючи сукупність зібраних доказів, прийшов до висновку, що суттєвих шкідливих наслідків застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження для осіб, яких він стосується, не вбачається, а спосіб, у який здійснюється забезпечення кримінального провадження, враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, є розумним і співрозмірним.
При розгляді вищезазначених клопотань суд врахував позиції ЄСПЛ, викладені ним у справі «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії», де зазначено, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних справ особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
У задоволенні 2 клопотань слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю (справи №605/17/16-к, №605/81/16-к) слідчим суддею Підгаєцького районного суду, виходячи з вимог ч.5 ст.163 КПК України, було відмовлено, оскільки слідчим не було обґрунтовано необхідності надання тимчасового доступу до зазначених документів та не було зазначено можливості використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, тимчасовий доступ до яких він просив надати.
В даному випадку суд врахував правові позиції ЄСПЛ, висловлені ним у справі «Пантелеенко проти України», відповідно до якого тимчасовий доступ до речей та документів при недоведеності того, що дане втручання в особисте життя певних осіб має достатнє законне обґрунтування, тягне за собою порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини.
Слідчим суддею Підгаєцького районного суду Ігнатовою Г.В. було розглянуто клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житла у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України (справа № 605/153/16-к). Ухвалою слідчого судді від 16 березня 2016 року було відмовлено у задоволені вищезазначеного клопотання, оскільки досудовим слідством не надано доказів в обґрунтування необхідності надання дозволу на проведення обшуку та у клопотанні відсутні вказівки на конкретну мету обшуку, що розглядається ЄСПЛ як порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом було враховано правові позиції ЄСПЛ, сформульовані ним у рішенні «Ратушна проти України», згідно яких для санкціонування проведення обшуку житла чи іншої власності закон вимагає аби суди України були переконані у наявності достатніх підстав вважати, що речі, які розшукуються, можуть бути знайдені там.
При розгляді клопотань про надання дозволу на проведення огляду земельної ділянки (справи № 605/377/16-к та № 605/378/16-к) слідчим суддею Підгаєцького районного суд було враховано положення протоколів № 1,2,4,7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ. Зокрема, суд послався на рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», згідно якого будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, рішення ЄСПЛ «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до якого має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Суд, приймаючи рішення також взяв до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії», де встановлено, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.
Задовольняючи дані клопотання в частині надання дозволу на проведення огляду земельних ділянок з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення суд встановив, що не було встановлено відомостей, які б беззаперечно свідчили, що надання дозволу на огляд земельної ділянки, якою користується особа, становитиме особистий та надмірний тягар.
Також суддею Підгаєцького районного суду Ігнатовою Г.В. було розглянуто скаргу Вербицького С.С. на постанову про закриття кримінального провадження. Ухвалою від 11 травня 2016 року по справі №605/242/16-к суд задовольнив скаргу Вербицького С.С. та поновив строк оскарження постанови про закриття кримінального провадження, посилаючись при цьому на ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та закріплене у ній право на справедливий суд та рішення ЄСПЛ «Голдер проти Великої Британії», де суд закріпив правило, що ч.1 ст.6 Конвенції містить у собі невід’ємне право особи на доступ до суду.
На підставі проведеного аналізу, можна зробити висновок, що при розгляді справ, проваджень та матеріалів судді Підгаєцького районного суду останнім часом все більше звертають увагу на практику Європейського суду з прав людини, посилаючись на неї у своїх рішеннях, що має позитивне значення у справі наближення до загальноприйнятих світових стандартів судочинства і захисту прав людини.
Враховуючи необхідність усунення прогалин і колізій у національному законодавстві та підвищення української правозастосовної практики судів до європейського рівня, доцільність посилання на рішення ЄСПЛ у судовій практиці є очевидним та необхідним. Таке застосування практики Європейського суду та дотримання судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позитивно позначиться на ефективності та справедливості правосуддя при розгляді справ, та сприятиме відправленню правосуддя на такому рівні, який би гарантував кожній людині право на справедливий судовий розгляд.
В.о голови Підгаєцького
районного суду Р.О. Горуц
Богдан І.Г.
(03542)23069
_03_03.png)
