Суд притягнув до відповідальності за водіння в нетверезому стані за ч.3 ст.130 КУпАП

  18 березня 2022 року Підгаєцьким районнимй судом винесено постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Д. за ч.5 ст.126, ч.3 ст.130  Кодексу України про адміністративні правопорушення.

  Як вбачається з матеріалів справи, правопорушник 22.02.2022 близько 14 год 35 хв  по вул. Шевченка в м. Підгайці Тернопільської області керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від проходження перевірки на стан алкогольного сп’яніння на місці за допомогою приладу “Драгер” та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена, відповідальність згідно вимог ч.3 ст.130 КУпАП,  будучи  при цьому позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена, відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.

  Порушник раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2021 року - за ч.1 ст.130 КУпАП, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2021 року - за ч.2 ст.130 КУпАП.

   В судовому засіданні громадянин Д. своєї вини не визнав та пояснив, що у вищезазначений час він не керував транспортним засобом, а лише сидів у ньому, при цьому водієм був його батько, який відійшов у своїх справах. Він не пригадує чи йому працівники поліції пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння та чи повідомляли його про те, що на нього буде складено протокол за ст.130 КУпАП. Правопорушник також не зміг пояснити чому він не сказав працівникам поліції про те, що автомобілем керував його батько, для того щоб дочекатись на нього, при цьому повідомив, що думав, що його батько повернеться. Після того, як у нього було вилучено працівниками поліції, належний йому автомобіль, він чи його батько не ходили в поліцію, для того, щоб повідомити хто саме керував транспортним засобом, бо на його думку в цьому вже не було змісту.

  Суд, заслухавши пояснення правопорушника і дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що жодних підстав ставити під сумнів зібрані та надані працівником поліції докази щодо наявності у діях Д. складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП, немає, а тому враховуючи особу винного, обставини, передбачені ст.ст.33-35 КУпАП, вважає, що його слід притягнути до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП і відповідно до санкцій вказаних статей накласти на нього адміністративне стягнення, у відповідності до ст.36 КУпАП  в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 51000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності останнього.

  Враховуючи те, що громадянин Д. є інвалідом ІІ групи загального захворювання та учасником бойових дій, що підтверджується відповідними довідкою МСЕК та посвідченням, суд відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”  звільнив вказану особу від сплати судового збору.

  Постанова суду  не набрала законної сили та може бути оскаржена  у апеляційному порядку ососбою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її  законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня її винесення.