ВСУ висловився щодо оскарження ухвали слідчого судді

 Для особи, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з викликом такої особи, але без її участі, початком перебігу строку на подання апеляційної скарги є день оголошення цього рішення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 24 березня 2016 року, розглядаючи справу № 5-16кс 16 щодо порядку і строків апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановленої з викликом особи, яка її оскаржу, але без участі такої особи.

Як пояснили "ЗіБ" у ВСУ, норми статті 395 КПК забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушують саму сутність цього права.

Апеляційна перевірка ухвал слідчого судді має певні особливості, які зумовлені характером цього виду судового рішення, необхідністю невідкладної

перевірки його законності й обґрунтованості.Особливостями перевірки таких ухвал є:

а) спрощений порядок подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду (частина перша статті 395 КПК);

б) скорочений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді – протягом 5-ти днів із дня її оголошення; для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення; для особи, без виклику якої постановлено ухвалу слідчого судді і яка її оскаржує, - з дня отримання нею копії судового рішення (частини друга і третьої статті 395 КПК);

в) скорочений строк розгляду апеляції – не пізніше як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції (частина друга статті 422 цього Кодексу).

Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його

перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.

У тих випадках, коли початок перебігу строку не позначено в законі, ним слід вважати момент учинення тієї процесуальної дії або настання події, що спричиняє виникнення відповідного процесуального обов’язку, для якого і встановлюється цей строк.